?

Log in

No account? Create an account
Вот заявление снасилованного им его Синода:

"кожен кандидат повен під час висунення отримати відкриту підтримку визначеного процедурою числа членів Собору. Один член Собору може висловити підтримку лише одному кандидату".
https://www.cerkva.info/church/zhurnal-zasidannia-sviashchennoho-synodu-6-hrudnia-2018-r?fbclid=IwAR0fo7JDuLfUpDuP5F6uPZhLk6Uts_s827xa8HDVAA-s3aSXvgSHp2LIZxQ

В лучших советских традициях: выдвижение кандидатур и их поддержка - в открытом порядке. На глазах у "переизбираемого" тобою же начальства.

На соборе РПЦ 2009 года считалось, что в первом туре список кандидатов равен списку участников (минус виккарии, пенсионеры и лица без высшего богословского образования). То есть бюллетень заранее был составлен максимально широко - иди и ставь тайно свою галочку.


А вот на соборах 1944, 45, 70 годов голосование было открыто и безальтернативно. Никаких тебе сюрпризов. Вот и Филарет думает оьезаопасить себя еще на стади выдвидения кандидатур.

Но Фанар вряд ли разрешит такую процедуру.

Хочу в Тагил!



В 17 веке Тагил почему-то был на берегу Мексиканского залива.

О жизни христианской



У христиан должно было бы быть как-то вот так...
На одном из юбилеев один из наших попечителей — руководитель крупного банка — решил сделать Патриарху Алексию подарок. Он подарил ему неразменную банковскую карту сроком на 2 года. Сколько с неё не трат, на ней всегда останется та же сумма денег. Так вот за эти два года Патриарх потратил с неё 25 с половиной долларов. Находясь на отдыхе, он 1 раз купил фотопленку и один раз купил 4 порции мороженого, угостив бывших с ним гостей.

https://www.sedmitza.ru/text/8556101.html

Это не нестяжательство. Это пресыщенность. Рядом с патриархом всегда были ходячие кошельки. Его личным казначеем была Филарета. В поездках его окружали люди, готовые тратить любые суммы по его указанию. Дома все его личные нужды и желания всегда могли быть оплачены как из официального бюджета патриархии, так и из неофициальных приношений. И, конечно, конверты-конверты-конверты - мир наличности. Зачем ему карта, которая оставляет следы в памяти чужого компьютера? Причем вдвойне чужого - ибо если подаренная карта постоянно пополняется - ее издатель и пополнитель имеет доступ и к ее расходной части.

Похоже, что именно так пишутся жития. Странно,что человек, в чьем издании разрушаются сотни таких вот сладеньких мифов, сам же их и создает.

Кстати, хотя Кравец и отрицает у Алексия мшелоимство, оно в нем процветало. Архим. Иоанн Экономцев, друг и реферерт Алексия еще в 80е годы, рассказывал мне, что в те времена на обратном пути из поездок митр. Алексий говорил об одном: как и куда ему поставить подаренные дорогие сувениры.
8 декабря 1157 г. кпльский патриарх Лука Xрисоверг издал распоряжение, ограничивавшее право клириков занимать светские должности. У канониста Феодора Вальсамона сохранилось сообщение о судебном разбирательстве по вопросу о том, может ли некий столичный диакон быть защитником на суде. Лука Xрисоверг запретил ему выступать в этох качестве, однаю императорский суд отменил решение патриарха, признав роль защитника не «общественной должностью», а «свободным занятием», не запрещенных для клириков.

Прав. энциклопедия т. 41 с. 614

Православные янычары

"в Византии было обыкновение просвещать святым крещением мальчиков-магометан, взятых в плен во время войн с неверными"

https://azbyka.ru/otechnik/Aleksej_Lebedev/istoricheskie-ocherki-vizantijsko-vostochnoj-tserkvi-ot-kontsa-xi-go-do-poloviny-xv-go-veka/4

Ну вот, еще одно "отличие" христиан от мусульман стёрлось.

Всё однажды возвращается... Жаль, что не всегда - к тем, кто нагадил.

Для меня янычары это прежде всего "украденные дети", оторванные от религии их семьи и силой обращенные в религию рабовладельца. Как их дальше использовали - на кухне или в казарме, разрешалось или нет им жениться - дело десятое.

Но сама эта практика говорит о том, а) как мало значит уважение к свободе совести для правоверных и б) как мало уважение к детству у них -при том, что ныне они так много брешут о "великой сокровищнице прваославной педагогики".


Об аналогичных Московских нравах 17 века пишет диакон Павел Алеппский:

"У каждой богатой женщины бывает 50, 60 рабынь и у каждого важного человека – 70,80 рабов. Они обращают их в христианство, хотят ли они или нет, их крестят даже насильно. Если потом увидят, что они хорошо ведут себя, и усердны в вере, то их женят между собой и детям их дают наилучшие имена".

***
Впрочем, и армейская утилизация этих детей тоже была:

К концу XIII в. основное различие между полевыми армиями и провинциальными гарнизонами состояло в том, что первые комплектовались в основном наемниками или содержались за счет попечительства (пронойи), а вторые содержались в основном за счет фискальных льгот. Но в то же время наблюдается и постепенное снижение числа наемников из Европы, причем «латинян» вытесняют турки, впоследствии игравшие более заметную роль, причем многие из таких наемников относятся к числу tourkopouloi, «туркопулов», как именовали крещеных турок.

Джон Хэлдон, История Византии

большинство исследователей (но не все) сходятся в том, что термин появляется в ближневосточном регионе после диффузии туда тюрок (отсюда и его корень). И связывают его с потомками от насильственно взятых в жены турками ромеек. Потомки эти, по тем, или иным причинам - христиане

Греческое слово Туркопул - означает 'сын турка'. Стоит помнить, правда, что турками поначалу в Византии называли венгров.
Так (туркопулы или туркополы) изначально в Византии называли род войск - легкую конницу (слово известно, в своё время распространено и даже перешло из греческого в другие языки). Уже в Византии появляются носители такого прозвища/фамилии. В Византии изначально туркопулами были дети принявших православие турков, которые жили или переселились в Византию.
Еще были туркопулы у крестоносцев, но они его трактовали более расширительно и включали в него даже потомков восточных христиан, то есть сирийцев и греков.
Из ФБ Александра Драбинко


Його Високопреосвященству митрополиту Київському Онуфрію, возлюбленому брату і співслужителю нашої Мірності у Господі
У Київ,
Ви знаєте з історії та з незаперечних архівних документів, що Свята Київська митрополія завжди належала юрисдикції Матері Церкви Константинополя, заснована нею як окрема митрополія, що займає 60ту позицію у списку єпархій Вселенського Престолу. Пізніше, місцевий Синод у Великій Росії з невизначеного приводу в односторонньому порядку відсік себе від канонічного авторитету, тобто Святої Великої Церкви Христової (1448), але в місті Києві інші митрополити, законні та канонічні, були послідовно і невпинно поставляємі Вселенською патріархією, оскільки Київське духовенство та миряни не прийняли свого підпорядкування центру з Московіїї. Канонічний порядок було збережено, незважаючи на складнощі часу, до року Господнього 1685, коли патріарх Московський Іоаким неканонічно втрутився до іншої церковної юрисдикції, піднявши Його Святість єпископа Луцького Гедеона до рангу митрополита Київського, без дозволу на те Вселенского Патріарха. Для того щоб вилікувати це порушення і припинити інтенсивні реакції з боку Київського духовенства та мирян, котрі не прийняли неканонічне обрання та не терпіли посягання Московського патріарха, правителі та ієрархи Великої Росії попросили «дати дозвіл Його Блаженству патріарху Московському рукоположити Митрополита Київського по причині того, що митрополія позбавлена законного ієрарха».
Наш Апостольський та Вселенський Престол прийняв їх прохання і простив це канонічне порушення, використовуючи милість та ікономію, та «враховуючи величезну відстань та військові зіткнення між двома царствами», але в більшій мірі приймаючи до уваги спасіння християн, котрі мешкають у цій єпархії, він (Вселенський Престіл) дарував у якості ікономії через нашого благословенного попередника Діонісія IV дозвіл Його Блаженству патріарху Московії «рупопокладати Митрополита Київського», «у відповідності до лише однієї умови: а саме, щоразу як митрополит Київський звершує безкровне та святе Таїнство, він повинен найперше поминати шановане ім’я Вселенського патріарха».
Оскільки ця невід’ємна церковна та канонічна умова поминання канонічного церковного авторитету не була дотримана кожним митрополитом міста Києва, по причині, що ця митрополія була повністю підкорена святійшою Церквою Росії, через її небратські інтриги, у порушення Божественних та Святих канонів, особливо 8 канону Третього Вселенського Собору у Єфесі, котрий стверджує: «Ніхто з улюблених Богом єпископів не має ніяких прав влади на іншу єпархію, яка раніше і від початку не була під рукою його, або його попередників: але якщо хто насильно яку єпархію собі підпорядкував, то нехай віддасть її: щоб не переступались правила Отців, та не вкрадалась під виглядом священнодіяння зарозумілість влади мирської; і щоб ми не втратили по малу, непримітно, тієї свободи... І так святий і вселенський Собор постановляє, щоб у будь-якій єпархії права, котрі від початку та від минулого належали їй, повинні зберігатись, відповідно до старого панівого звичаю, незмінними і неушкодженими… Якщо ж хтось запропонує правило протилежне тому, що нині визначено: то цей святий та вселенський Собор одностайно проголошує, що це правило буде недійсним», і оскільки Церква Росії також не поважала заклики Патріаршого та «Синодального Листа Дозволу», відповідно до якого «жоден не має опиратись або відкидати що-небудь від вищезазначеного рішення, оскільки воно є обґрунтованим і правильним діянням. І якщо хто-небудь вважає щось протилежне до цього, або будь-яким іншим способом не підкоряється або демонструє незгоду з заповіддю Господньою, отримає у відповідь відповідні покарання від Господа, як той, хто зневажає патріархів, котрі є живим та дихаючим образом Божим», - через ці всі причини, наш Святий та Священний Синод, під час сесії від 11 жовтня 2018 року, канонічно відкликав обов’язкову силу патріарших листів благословенного патріарха Дионісія IV від 1686 року, котрі були в односторонньому порядку порушені Вами та російськими патріархами ще багато років тому. Ми також зазначили, що історична Київська митрополія та її церковні єпархії на території України переходять до канонічного статусу, котрий існував до видачі вищезазначених листів, тобто у стані повної належності до нашого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу.
Більш того, Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату, під час сесії від 22 квітня 2018 року, прийняв до уваги прохання надіслані час від часу від кліриків та мирян щодо незалежності благословенної української землі, котра була оформлена у окрему суверенну державу, але перш за все маючи за мету вилікувати вже усталені розколи та розділення, оскільки сестринська церква Москви не змогла принести їм вилікування – одностайно вирішили дарувати статус незалежної внутрішньої структури, тобто «автокефалію», Українській державі. До моменту формування ієрархії в Україні в тіло та його визначення після виборів її Предстоятеля, котрому у відповідність до нашого рішення буде грамотно вручений Патріарший і Синодальний Томос, ми повідомляємо Ваше Високопреосвященство, що в Україні є вища канонічна влада, якою є Свята Велика Церква Христова, як це було з давніх-давен.
Ми хотіли довести до відома Вашого Високопреосвященства, ці попередньо прийняті рішення Матери Церкви через призначених нами до Києва екзархів, але, на жаль, Ви відмовились взаємодіяти з ними. Повертаючись зараз до того самого питання вдруге через цей Патріарший лист та звернення до Вас як «Високопреосвященний митрополит Київський», у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклізіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року.
З цієї причини, у дусі миру та любові ми просимо Вас, Високопреосвященний брате, після прийняття до уваги та розгляду наших канонічних актів у дусі історичної правди та здорової еклізіології – відповісти даному виклику і гармонізувати себе з традицією Ваших приснопам’ятних попередників Сильвестра, наступника славного Петра Могили, та решти Київських митрополитів, Дионісія, Йосифа, Антонія, підтримуючи благородних українських людей і їх благочестивий народ, дотримуючись рішень Матері Церкви; і ми просимо Вас негайно і у дусі згоди та єдності прийняти участь разом з Вашою ієрархією у майбутньому установчому Соборі об’єднаної Української Православної Церкви і виборчих процесах для визначення її Предстоятеля. Вашому Високопреосвященству звичайно дозволяється бути кандидатом на цю позицію. Ми також просимо Вас і Вашу ієрархію бути у спілкуванні з колишнім митрополитом Київським Філаретом та колишнім архієпископом Львівським Макарієм та іншими з ними, оскільки вони були у повній мірі відновлені нами у архієрействі, але не у своїх посадах і титулах, через наше позитивне рішення на апеляційні прохання, котрі вони неодноразово надсилали нам, як те ясно та мудро проголошують Божественні та Святі Канони 9 та 17 Святих отців Халкідону. Немає потреби повторювати, що розгляд апеляційних петицій не є «легітимізацією розколів», але є шансом вилікувати їх, як і у випадку з розколом, що мучить возлюблений український народ протягом трьох десятиліть.
Будучи впевненим, що Ваше возлюблене Високопреосвященство також прийме ці канонічні рішення Матері Церкви і буде слідувати шляхові єдності для блага українського народу та підтримає Автокефалію, котра буде надана, оскільки як Ваше Високопреосвященство знає, незважаючи на те, що хибно виголошується публічно, що вона є, єдиним вирішенням для вилікування церковної проблеми України, ми призиваємо на Вас Благодать та невимірну милість Бога отців наших, котрі правильно розділили Ороси та Канони віри у істині від мирських мотивів та нав’язувань.
У Вселенській Патріархії, 12 жовтня 2018 року
Вашого Високопреосвященства возлюблений брат у Христі,
[Підпис]
Варфоломій Константинопольський

Еще не поздно

Дать из Москвы разрешение украинским епископам принять приглашение Варфоломея и придти на собор 15 декабря. Составить там большинство. И клонировать себя.
Иерархи и клир УПЦ КП выступают за патриаршее устойство новой объединенной автокефальной Церкви в Украине, однако Киевский патриархат готов «на время» отказаться от этого достоинства, если того потребуют обстоятельства. Такое решение 6 декабря приняли участники заседания Священного Синода УПЦ КП, состоявшегося в Киеве.

«Что касается статуса Патриархата для Украинской Церкви, то мы считаем абсолютно справедливым, исторически обоснованным и пастырски оправданным именно такой статус для нашей Поместной Церкви. Ведь она имеет одно из самых крупных среди других Православных Церквей число верных, духовенства и архиереев, имеет корни своей истории в проповеди святого апостола Андрея Первозванного, а во внешних условиях и внутренних качествах своего бытия ничем не уступает Болгарскому, Грузинскому, Русскому, Румынскому, Сербскому Патриархатам», – говорится в постановлении Синода.

https://www.cerkva.info/church/zhurnal-zasidannia-sviashchennoho-synodu-6-hrudnia-2018-r?fbclid=IwAR0fo7JDuLfUpDuP5F6uPZhLk6Uts_s827xa8HDVAA-s3aSXvgSHp2LIZxQ

Неужто непонятно, что вопрос о том, будет управление синодальным или патриаршим - это никак не вопрос престижа и величия. Это вопрос безопасности. "Защиты от дурака".

Патриаршая ситема, как она есть в Москве и скопирована в КП, такой защиты просто не предусматривает. Точнее, до некоторой степени она была предусмотрена Собором 17-18 годов, но советские и последующие патриархи ее тщательно демонтировали.

Среди этих мер предосторожности от скатывания в папизм - избрание членов Синода Собором, а не самим синодом (читай: единолично патриархом). Другая мера: постоянная работа Синода с документами, для чего члены Синода постоянно проживают в столице.

Синодальноя или патриаршая модель в цекрви -это как парламентская или президентская республика в миру. Кто скажет, что парламентские республики менее честны, чем президентские? Но если в истории болезни ("и вся история страны - история болезни") встречались случаи диктатуры - лучше хотя бы на несколько поколений принять парламентскую модель.

Нельзя писать конституцию под "хорошего человека". Однажды на его месте может оказаться человек, не столь хороший - и тогда уже мало не покажется никому.

Если епископат КП этих банальностей не понимает - значит они или запуганы своим шефом, или неумны.

Аллё, Фанар! Этим подросткам еще рано давать автокефалию!

Приглашение на собор

Ваше Высокопреосвященство!

Принимая во внимание наше Патриаршее письмо (за № 1001), датированное 12 октября 2018 года, Высокопреосвященному Митрополиту Киевскому Онуфрию, приглашаем Ваше Высокопреосвященство принять участие вместе с одним клириком и одним монахом или мирянином, каждый из которых будет иметь право голоса, в формировании бюллетеня из трех кандидатов на объединительном Соборе в историческом храме Премудрости Божией (Святой Софии) в Киеве в субботу, 15 декабря 2018 года, для принятия Устава и канонического избрания Предстоятеля Автокефальной Православной Церкви в Украине, как было решено ранее.

Этот Собор будет созван под председательством нашего специально назначенного экзарха, Высокопреосвященного митрополита Галльского Эммануила, который будет вести процесс вышеупомянутого Собора в сотрудничестве с нашими экзархами в Украине и в почетном присутствии Его Высокопревосходительства Петра Порошенко, президента Вашей страны.

Мы уверены, что Ваше Высокопреосвященство выскажет желание принять наше приглашение, осозновая историческую ответственность в деле восстановления единства церковного тела Украины и исцеления кровоточивых ран раскола.

Остаюсь в горячей молитве, ожидая избрания каноническим путем, с Вашим участием, Предстоятеля Поместной Автокефальной Православной Церкви в Украине, кому мы во время официальной церемонии вручим Томос автокефалии, призываем на Вас благодать и освящение Всесвятого Духа, Который «весь собирает Собор церковный».

1 декабря 2018 года,
во Вселенской патриархии.

+ Варфоломей Константинопольский



Очень грамотный ход... "Меня позвали... я за послушание". Психологически так проще. Жена дала и я ел.

Latest Month

December 2018
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com